Нарешті я сюди дойшла, не хотів мне шось мій чкдобраузер пускати на хб, но упорство і труд всьо перетрут)

На вулиці липень липневий, то дощі то жара, що можна здохнути. вчора весь вечір був алкотреш, і хтось сьогодні потерпає від не дуже приємних наслідків.

Сессія вже давног здана, навіть економіка і курсач, та що я тепер геній)
Все глибше й глибше пірнаю в нмецьку мову, вивчення якої приносить мені нечувану насолоду і задоволення.

От і все.

Краткій абзор, так сказать)

Вам, проживающим за оргией оргию,
имеющим ванную и теплый клозет!
Как вам не стыдно о представленных к Георгию
вычитывать из столбцов газет?!

Знаете ли вы, бездарные, многие,
думающие, нажраться лучше как,-
может быть, сейчас бомбой ноги
выдрало у Петрова поручика?..

Если б он, приведенный на убой,
вдруг увидел, израненный,
как вы измазанной в котлете губой
похотливо напеваете Северянина!

Вам ли, любящим баб да блюда,
жизнь отдавать в угоду?!
Я лучше в баре блядям буду
подавать ананасную воду!

В.Маяковский

Вже три рази починала щось тут писати і знову і знову все стрила, якась фігня виходить. Нещодавно наснився сон , що треба зайти на Хб і зробити запис.Філософія) Зараз тільки те й роблю що вчуся, дивлюсь всякі серіальчики, аніме, перекладаю Рамштайн і втілюю свої сни в життя.Так що потроху повертаюся до старих звичок. І за Збродом скучила, ага)

:)

За Стендалем, концепція щастя полягає в тому, що для людини найбільше щастя це те, щоб приносити щастя іншим, суспільству, оточуючим, державі, тобто щось схоже на альтруїзм. Це не те егоїстичне щастя, яке, я впевнена, хочуть для себе 97 % людей цієї планети. 

І я прагну до егоїстичного щастя, і ти прагнеш до егоїстичного щастя, всі до нього прагнуть.

І зараз, не замислюючись над чим, чому я вирішила це все написане , мене охоплює бажання, яке доставить мені найбільш егоїстичне щастячко - залізти в тепле ліжко і заснути)

Знову осінь, знову навчання, знову життя по колу . В суботу звершилася помилка з великою долею значущості. Проїбала зустріч з людиною, яку можливо не побачу вже ніколи, а якщо і побачу не факт що вона зі мною заговорить. Зато знайшла новий серіал. С тих пір як в мене безліміт, всі ночі провожу на ех.ua ) Іспанські серіали, в купі з японським аніме, це про сто ммм.. моя телеглядацька программа росписана місяця на 4 так точно)

Німецька мова дарує мені щастя. потихеньку з цими іспанськими серіалами врубаюсь в іспанську.

Життя веселішає.

з днем народження мене.

ололо

Ааєєє. заліки підходять к кінцю. універ взагалі заполонив моє життя і ось нарешті довгоочікуваний відпочинок. тиждень ніфіганедєлання)

Хоча все-таки не ніфіганедєлання. Сьогодні мене чекає поїзд і ми відїжджаємо у місто моїх мрій.

потім куча планів, шашликів і зустрічей давніх друзів.

Нарешті відпочинок.

Да, близиться відїзд. ще 22 дні залишилось.

Вже не хвилююсь. просто якось незвично.

Ніколи не намагайтеся писати реферати і свої власні роздуми на цю тему по предмету Філософія.

Якщо ви тільки готові до цього.

Це просто жах.

Зате знайшла гарну фразу.

О. Хаям
 

Не завидуй тому кто красив и богат

За рассветом всегда наступает закат,

     С этой жизнью, равной короткому вздоху,

Обращайся как с даной тебе на прокат

.Сьогодні йду в школу у 8 клас проводити соціометрію (фігнюшка з психології).

Подивимося на перший досвід праці з дітьми) Скільки часу я протримаюся в образі доброзичливої тьоті.

Писати немає часу, зараз вже ні на що не вистачає часу. Таке враження ніби живеш в якомусь нереальному світі, навіть не живеш, а існуєш. ти встаєш, щось читаєш, ідеш кудись, спілкуєшся з людьми, з тими людьми, з якими повинен спілкуватися, а потім додому чи ще кудицсь. І так начеб-то повинно бути, правильно. чи як там ще кажуть. А потім через якусь випадково прочитану фразу, кинуте  слово, ніби просинаєшся, а потім знову назад.

Залишився 71 день до того як це покину.

Завтра ну дуже важливий день. капець просто який важливий. хоч я завжди всім казала не надавати дням і подіям статусу "найважливіший" сама дуже рідко йому слідую. ззовні начебто спокіна , а всередині відбувається 3 світова.

Ох щось запізно я врубалася, але все ж таки я хочу привітати нашу сильну половину ХБ з святом Захисника Вітчизни.

Всі хто служив. буде або не буде, нехоче і не збирається служити, без різниці, всіх-всіх-всіх вітаю)

Я ненавижу форс-мажоры

Ех завтра в універ вже.  Півтора місяця канікул вибил з ритму, добре хоч що місяц развлєкаловкі буде, бо лекції. Що ж , будемо веселитися)

Канікули закінчуються і ні щоб чимсь корисним себе зайняти. підсіла на аніме. дивлюся днями і ночами. вчора замовила нічний безліміт і до 8-ої ранку качала і дивились мультик)

Бля.

Щось важк на серці. мабуть перечитала жіночих романів. Або загубилася в часі. Щось таке незрозуміле.

Я і не думала що після чотирьох років зустрічання хлопець ще здатний на ревнощі.

2 роки пройшло, все забулося, а все одно відкриваєш старий електронний щоденник, очі тільки чииають назву замітки, вихоплюють кілька слів а в грудях вже дере, серце палає і ти провалюєшся в давнє, начебто забуте, але , блять, таке неприємне. І постає все так старанно затулене в підсвідомість.

Для настрою

Открыть больше изображений

Саме так. паскудство, саме те слово, яскраво підходить щоб описати цей новий рік. 2 доби без сну, препогане самопочуття, скандал з хлопцем і на завершення покращення х моєю допомогою фінансового становища 3-ьох мудаків, що кинули мене на телефон, смикнувши за гарнітуру і зваливши на зупинці. Вдавіться цим подарунком, суки.

Ось так блять почався новий рік

Ніщо не може підняти настрій так, як справжній сніг за вікном.

А ще краще вдихати свіже морозне повітря, насолоджуючись сніговою картиною. Шапки, що вкрили усі дерева, друг, якого видзванюєш о 9-й годині вечора з криками "Юра, пішли ліпити сніговика!!!", сніжки. Повернути дитинство ніколи не піздно. Жаль тільки санчат немає(

А так все стало на свої місця. Я вже і забула що значить радіти простим речам. Радіти снігу, з запалом котити снігову кулю, падати з розмаху в сніг (поки тебе хтось їм закидує зверху) витряхувати його з усіх можливих місць. Як падає дерево на батьківську машину твоєї кращої подруги.)

Просто вже не вистачає слів.

Просто радість.

І нарешті справжня зима. Навіть якщо вона буде продовжуватися один вечір.

Открыть больше изображений

Этот пост не полон ненависти, просто у меня нет настроения. совсем.

Пусто все как-то

Я больше не сбегу со ступенек аэропорта и не закричу тебе со всей нежностью: «Привет, зааай!»…
Я больше не буду удивлять тебя количеством бокалов выпитого зеленого чая….
А ты не будешь шептать приятности и дуть мне в ухо, чтобы у меня побежали мурашки…
Мы больше не будем спорить какое мороженое вкуснее: черничное или вишневое…
А я не буду смущенно убирать твою руку с моей коленки «потому что все смотрят»…
Ты больше не будешь представлять меня своим друзьям, многозначительно протягивая: «Это Лена, та самая…»…
И я не буду смущенно улыбаться, пока они будут меня разглядывать…
Я больше не пролью кефир на твой костюм, сшитый по заказу в Милане…
И не предложу свои услуги по немедленной замочке его в Vanish-е…
Ты не посмотришь на меня укоризненно, когда я замру, восхищенно глядя на попу стриптизера…
И не назовешь «своим маленьким»…
Я больше не буду ругать тебя за разбросанную одежду на полу…
И мы не будем кидаться поп - корном в кино…
А бабушка- консьержка нас больше не выгонит из зала за «пахабное(!) поведение»…
Ты больше не подаришь мне большого плюшевого зайца…
И мы не будем пить французское шампанское, сидя на бордюре рядом с твоей машиной…
Я больше не буду клянчить у тебя «порулить немножко»…
А ты не будешь изображать глухого, переспрашивая 5 раз «а?...что?...не слышу!»…
Мы больше не будем валяться ночью на одеяле на твоей даче, обсуждая романтичность момента и отмахиваясь от табуна комаров…
И не спалим шашлык до такой степени, что даже собака откажется его есть…
Ты больше не возьмешь меня с собой на гонки…
И не обидишься, когда я, зевнув, спрошу «а кто выиграл то, ты что ли?»…
Я больше никогда не проснусь в твоей кровати от лучей яркого солнца, сладко потягиваясь, и понимая, что вот оно – счастье!...
А ты не принесешь мне подгоревшую яичницу и эспрессо, гордо заявляя, что сам приготовил для меня завтрак… и даже не догадываясь, что я не переношу яичницу и не пью кофе…
Ты больше не будешь надо мной смеяться, когда узнаешь, что я иногда путаю «право» и «лево»…
А я не потащу тебя в цирк на Цветном Бульваре, чтобы поесть сахарной ваты…
Мы уже не бросимся в омут с головой, как в ту единственную ночь…
И улыбаться мы будем немножко по-другому, с едва заметной грустью в глазах…
Мы больше не пойдем в зоопарк смотреть на жирафов…
И не будем кормить уток и гусей, плавающих в водоеме…
А ты не бросишь им целый батон со словами: «ничего, разгрызут!»…
Я больше не буду засыпать, чувствуя тепло твоих объятий…
И перетаскивать с тебя все одеяло ночью я тоже больше не буду…
А ты не будешь целовать мои реснички и ямочки на щеках…
И тискать меня в объятиях со словами, что я доставляю тебе беспричинную радость…
Я больше не попрошу тебя стащить для меня палочки в «Планете Суши»…
А ты не будешь засовывать в рот весь шарик васаби, чтобы доказать мне свою силу воли…
И ревновать меня к своему брату ты тоже больше не будешь….
Мы больше никогда не будем такими как тогда – влюбленными, глупыми и счастливыми, с детским наивным счастьем в глазах…
Я больше не напишу тебе нежной смски и может быть даже поменяю номер...
Я даже не позвоню, если снова приеду…
И дело даже не в том, что я больше этого не хочу…
Просто завтра твоя свадьба…
 

Следствие безвылазного сидения дома, кучи попыток сделать лабораторные по информатике и ссылки,ссылки,ссылки.

Урывки дня.

Песок багровый, белый голубь
Моею кровью услаждён.
Мой смертный час уже так близок.
Не зря я всё же был рождён.

Песок багровый, два патрона
Один покоится в пыли.
Второй, я знаю обречённо,
Найдёт приют в моей груди.

И акулы тоже плачут,
И мокры от слез глаза,
Но вода все слезы спрячет,
Их увидеть нам нельзя.
В одиночестве подводном
Акула горько слезы льет,
Оттого морские воды,
На вкус как соль для тех, кто пьет.

Оградите друг друга от боли,
От тоски и сердечных страданий,
Так как короток миг божьей воли,
Скоротечна радость свиданий.

Летящие клочья седых облаков, их темные тени на зелени трав.

Немой хоровод веков, эхо забытых забав